як

I я́ка, ч.

1) Велика жуйна рогата тварина, перев. темної масті, з довгою, обвислою по боках шерстю, поширена у високогірних районах Центральної Азії (використовується як в'ючна й верхова, а іноді як молочно-м'ясна тварина).

2) іст. Літак, сконструйований у конструкторському бюро авіаконструктора Яковлєва.

II присл.

1) пит. Означає питання про спосіб дії, стан, обставини; яким чином. || Означає питання про якість дії або стану. || з інфін. У риторичних питаннях уживається для вираження цілковитої неможливості здійснення, виконання чого-небудь; неможливо, не можна. || у знач. присудк. сл. Відповідає пит. займ. який.

2) означ. Уживається на позначення вищої міри або ступеня виявлення дії, стану; дуже, надзвичайно. || перев. з част. от, он. Уживається як абстрактне позначення способу дії замість назви її.

••

Кому́ як ; Як кому́ — по-різному, не однаково.

3) способу дії. Указує на спосіб дії; яким чином.

4) часу. Те саме, що коли I 1).

5) неознач. Те саме, що як-небудь 1).

6) відносний. Означає якість чи обставину способу дії, уживається як сполучне слово: а) приєднує підрядне речення способу дії; б) приєднує підрядне означальне речення, відповідаючи відносному займеннику який.

••

Як є — а) абсолютно, зовсім; б) хай буде так.

Як не є — хай там що, за будь-яких умов, незважаючи ні на що.

III

1) порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних зворотів і підрядних порівняльних речень, близький за знач. до спол. мов, наче, неначе. || При повторенні порівнюваного слова в порівняльному звороті вживається для підкреслення звичайності, типовості предмета. || Уживається для приєднання до простого речення порівняльного звороту, що пояснює який-небудь член цього речення, виражений формою вищ. ст. порівняння прикметника або прислівника, у знач. ніж. Як завжди. Як слід.

2) з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення.

3) приєднувальний. Приєднує речення, близькі за змістом до порівняльного звороту; у знач. будучи ким, чим, подібно до кого, чого. || Приєднує вставні слова і словосполучення.

4) часу. Указує на одночасність того, про що йдеться в головному й підрядному реченнях; у знач. коли. || Означає негайне настання однієї дії після іншої у складі спол. тільки ..., як ...; тільки що ..., як ...; ледве ..., як .... || Указує на причину, наслідком якої є дія, виражена в головному реченні. || Входить до складу складних сполучників.

5) умовний. Приєднує підрядні умовні речення; відповідає за знач. спол. коли, якщо.

6) означ. Приєднує підрядні речення способу дії.

7) означ., рідко. Приєднує підрядні означальні речення, зі змістом яких порівнюється сказане в головному реченні.

8) причини, рідко. Приєднує підрядні речення причини, відповідає за знач. спол. оскільки. || Уживається в складі складного спол. так як.

9) розділ., перев. із запереч. част. не. Уживається для вираження несумісності двох предметів, ознак, дій.

IV

1) підсил. Уживається в знач. дуже, надзвичайно (перев. в окличних реченнях).

2) Уживається в риторичних запитаннях і окликах у знач. хіба можна, неможливо.

3) Уживається для вираження здивування, обурення тощо з приводу якоїсь якості, властивості, дії і т. ін.

4) Уживається при дієсловах доконаного виду для вираження раптовості дії.

5) перев. з част. не. Уживається для вирізнення, підсилення висловленого.

6) нар.-поет., рідко. Уживається в зачинах казок, на початку віршів тощо.

7) підсил. Уживається як складовий компонент у формах прикметників і прислівників найвищ. ст. порівняння з префіксом най... для вирізнення, підсилення міри якості, відповідаючи за знач. сл. самий, найбільш, напр.: якнайлегший, якнайпізніше і т. ін.